До 200 р. Шевченка

«Поговоримо крізь віки»

Віртуальна зустріч

До 200- річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка

11 березня 2014 року на вшанування пам’яті Т.Г.Шевченка в Райгородській сільській бібліотеці відбулась театралізована вистава «Поговоримо крізь віки». Головним організатором цього дійства стала вчителька української мови та літератури Райгородської середньої школи Заріцька Тетяна Вікторівна, а дійовими особами - учні 7 класу. Запрошеними на свято були учні 5-6 класів та вчителі.

За комп’ютером сидить хлопець – ( Козачук Іван), а до нього приходить дівчина-Наталя (Аня Гринчук) і повідомляє, що треба прочитати повість про дитинство малого Тараса Шевченка. Хлопець лінується читати і мріє побувати в тому часі та поговорити з малим Тарасом, і запрошує дівчину до комп’ютера у XIX століття.

Потім потемніло, спалах і вони бачать хату під солом’яною стріхою, біля тину хлопчика (13 років), який щось пише огризком олівця. (в ролі Тараса – Гончарук Назарій). Лунає пісня «Думи мої, думи мої». Діти здивовано оглядаються, що вони потрапили в минуле і розпитують хлопчика – «що це за село?». Коли дізнались, що це рідне село Тараса Шевченка, то хлопчик здивувався, що його знають діти. Вони розповіли, що потрапили з XXI століття, і попросили, щоб розказав про себе. І малий Тарас читає автобіографічний вірш «Якби ви знали паничі…». Діти з захватом вигукують – «молодець!», а він дивується, що їм подобаються його вірші. Учень 5 класу Косенюк Марк прочитав вірш «Мені тринадцятий минало».

Далі діти виконують вірші Шевченка (Юрченко Руслана – «По діброві вітер виє», Віталій Кметь – «Тече вода з під явора», Мельничук Софія – «Породила мене мати», Анастасія Юхневич – «За сонцем хмаронька пливе»).

Потемніло. Бачать - люди йдуть, а малий Тарас каже, що це кріпаки. Хлопець згадав вірш «Садок вишневий коло хати». Селяни-кріпаки (Радько Владислав, Шаталов Андрій, Кметь Віталій, Мандрик Оксана) підходять до дітей і розповідають словами Шевченка про своє важке життя. Мандрик Оксана прочитала вірш «На панщині пшеницю жала» і вигукнула «коли ж та воля буде…?». А діти заспокоюють, що воля вже є, що зараз вільна Україна, але селянка не вірить, махнувши рукою, відходить. Хлопцеві стало жаль Тараса і він запрошує його у XXI століття, але дівчина його зупиняє: « - а вірші хто напише, що будуть кликати до боротьби?». Хлопець погоджується.

Тарас говорить, що кожна людина повинна прожити достойно у своєму часі і закликає, що завжди буде з нами: «читайте мої вірші! Отак поговоримо крізь віки».

На закінчення шкільний ансамбль під керівництвом директора Райгородського будинку культури виконав пісню на слова Т.Г. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».

Кiлькiсть переглядiв: 0

Дата останньої зміни 30 Серпня 2019

Фотогалерея